13:53 Методичні рекомендації вчителю щодо самоаналізу уроку |
| Методичні рекомендації вчителю щодо самоаналізу уроку В основних напрямках реформи загальноосвітньої та професійної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас непросто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки. У школі урок надійно посів місце основної організаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання. Урок можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях. Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науковою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки. Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції. З точки зору оптимізації навчально-виховного процесу можна здійснювати самоаналіз за такою схемою: Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку? Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту і навчальному матеріалу? Рівні знань учнів перед уроком. Якого рівня знань досягнуто в результаті уроку? Ступінь усвідомлення знань учнями. Доцільність використання наочності і технічних засобів навчання. Чи був на уроці необхідний емоційний клімат. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність. Як реалізована виховна мета уроку. Примітка: зміст освіти складається з: наукових знань (факти. закони. теорії); прикладних знань; - оцінювальних і методичних знань; логічних, історичних, філософських знань. Рівні засвоєння знань: Рівень усвідомленого сприймання і запам'ятовування. Він проявляється у відтворенні засвоєного. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації. 3. Рівень застосування знань і вмінь У новій ситуації. Тобто Їх творче застосування. Необхідно прагнути того, щоб учні досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні. Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися. Психологічний аналіз уроку 1. Загальна психологічна спрямованість уроку: мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці (за обов'язком, за інтересом, за традицією спільної діяльності...); інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, методів і форм). 2. Реалізація ідей розвиваючого навчання: як здійснювалась робота щодо формування активності, самостійності й творчості; які засоби використовував учитель для постійного переходу від навчання до самонавчання. 3. Організація пізнавальної діяльності на уроці: чи були установки на сприймання, запам'ятовування і роздуми (що сприйняти, що завчити, що обговорити); як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образність тощо); як організував увагу (як спрямовував, як переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості); як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам'ятовування, скільки і як повторював, як перевіряв); як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генералізацію; як працював із поняттями, аргументами; як розвивав творчу уяву. 4. Формування вмінь і навичок дітей: як формував загально навчальні вміння й навички; як вироблялися спеціальні вміння й навички; які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок; яку роль відіграють вказівки, інструкції, алгоритми, зразки під час формування вмінь і навичок; чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок 5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів: які емоції дітей переважають на уроці; які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці; чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан дитини; що робить для активізації вольової сфери у дітей; чи помічає учнів з агресивним і депресивним станом. 6. Психологічна саморегуляція вчителя на уроці: яке творче самопочуття вчителя на уроці; який контакт з учнями; як реагує вчитель на аналіз уроку. Соціологічний аналіз уроку: Які форми співпраці вчитель використовує на уроці. Які стосунки між педагогом і учнями на уроці (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, штучні, стримані, непевні, агресивні, депресивні тощо). Як виконують учні доручення або вказівки вчителя (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввічливо-коректно). Як спілкуються діти між собою на уроці. Чи допомагають один одному. Чи захищають один одного. Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що вивчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти. Що особливо сподобалось учням на уроці. Яку б вони поставили йому оцінку, якби оцінювали за 10-бальною системою. Чи дістали діти задоволення від уроку. А від чого вони із задоволенням відмовилися б. Який педагогічний такт учителя. Чи завжди педагог на уроці ввічливий, тактовний, доброзичливий. Якщо не завжди, то чому. Як інакше хотіли б учні побудувати урок і стосунки з учителем. Які скарги має вчитель на учнів. Що хотів би змінити у стосунках із дітьми. Аналіз уроку з позицій формування вмінь: Мета (щодо оволодіння вміннями). Структура (співвідношення частин). Інструктування (орієнтовна основа дій). Постановка мети. Пояснення теоретичного блоку. Перевірка готовності. Практична робота. Організація початку і кінця. Диференційований та індивідуальний підходи. Самостійність. Поточний контроль і самоконтроль. Робоче місце. Підготовка результатів. Аналіз результатів. Ступінь виконання роботи. Підсумковий контроль (аналіз роботи). Дотримання нормативних умов. Узагальнення, підбиття підсумків. Аналіз уроку з позицій розвивального навчання *Розвивальна мета. *Методи і прийоми. *Проблемні, дослідницькі, творчі, діалогічні, колективні, ігрові. Формування знань, умінь, навичок. *Поняття, змістове узагальнення, робота зони найближчого розвитку, від абстрактного до конкретного, укрупнення дидактичних одиниць, підвищений темп, орієнтовна основа дій. *Формування способів розумових дій. *Доцільна навчальна діяльність, узагальнення, класифікація, судження, висновки, аналіз, синтез, формування само організаційних механізмів особистості, творчість, пізнавальна мотивація, вольова мотивація, самонавчання, самоствердження (Я-концепція), саморегуляція. *Принцип обліку індивідуальних особливостей. Індивідуальний підхід. *Рівнева диференціація. *Інші якості особистості. *Аналіз виховних аспектів уроку *Світоглядний напрямок *Особистість учителя (приклад), оптимізм, стосунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля. *Навчальна праця на уроці. *Робоче місце, планування, активність, самостійність, повага до істини, старанність. *Виховання дисципліни. *Виховання учнів, дотримання порядку, відповідальність, уміння слухати, вимоги на уроці, тактовність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на: довірі, успіхові, інтересах. *Особистий підхід на уроці. *Педагогічна любов, розуміння дітей, допомога дітей, оцінювання дітей. *Схема аналізу уроку іноземної мови *Мета уроку визначена (чітко, конкретно, дидактично правильно, недостатньо чітко, не конкретно, дидактично виправдано). *Види (етапи) мовної діяльності (взаємопов'язані, недостатньо логічно послідовно, не послідовно, обумовлені темою і метою уроку, не обумовлені змістом уроку та поставленим дидактичним завданням). *Використані методи роботи (ефективні, малоефективні, неефективні, передбачають ознайомлюючий, стандартизуючий, варіантний, комбінований характер мовної діяльності школярів). *Прийоми (вступу, активізації, практичного застосування фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, різноманітні, доцільні, стимулюючі активну пізнавальну мовну діяльність учнів, одноманітні, доцільні, нестимулюючі). *Учитель застосував (хорові, парні, індивідуальні, комбіновані форми роботи, які сприяли, не сприяли формуванню мовних умінь і навичок). *Використання аудіовізуальних способів навчання (магнітофон, програвач, діафільми, епідіаскоп, кінофільм, таблиці, картини і т.д.). *Зворотний зв'язок (достатній, достатній частково, незадовільний). Темп уроку (високий, уповільнений). Мовною практикою охоплені (всі учні класу, більша частина, менша, окремі учні). 9. Мовна діяльність школяра (повністю, частково) спрямована на (формування, активізацію, автоматизацію) умінь та навичок (вимови, аудіювання, діалогічного мовлення, монологічного, читання) (відповідає, частково відповідає, не відповідає визначеній меті уроку). 10. Мовлення учнів має (рецептивний, репродуктивний, умовно-продуктивний, продуктивний характер), комунікативне (повністю, частково) обумовлене, необумовлене. 11. Учні оперують (фонетичним, лексичним, граматичним) матеріалом на рівні (слова, речення, репліки, зв'язного висловлювання) з використанням (без використання) навчальної опори (логічних: аналогій, алгоритмів, схем, таблиць; зорових, складових і слухозорових: картин, ілюстрацій, озвучень картини та діафільмів і т.д.). 12. Учні проявили (стійкі, слабкі, незадовільні) уміння і навички під час оперу вання лексичними одиницями, граматичними структурами в (алогічних, відмінних) ситуаціях усного спілкування, читання (про себе, вголос, синтетичного, аналітичного). 13. Типовими недоліками в мовній підготовці школярів є (недосконала вимова, відсутність фонематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усвідомлення граматичних структур, недостатні навички самостійного мовлення без використання навчальних опор, невміння користуватися стимулюючими до розмови репліками, уповільнена мовна реакція і т.д.). 14. Інтерес учнів до вивчення іноземної мови (великий, значний, незначний, відсутній). 15. Урок проведений на високому, невисокому, незадовільному (науковому рівні); методично: грамотно, недостатньо грамотно, незадовільно). Вчителю потрібно: дотримуватись вимог програми; ознайомитись із рекомендаціями інструктивно-методичних матеріалів і методичних посібників із питань; вивчити досвід розв'язання таких методичних проблем у практиці роботи вчителів; звернути увагу на підготовку учнів до уроку, наявність у них підручників, словників, зошитів, організація гуртових і парних видів роботи, чіткість і лаконічність формування завдань учням, естетичний вигляд наочних посібників та ін.; відвідати уроки вчителів у класах; поглиблено самостійно вивчити тему (проблему). Заступник директора з НР Т.О. Ананова За матеріалами http://semeniv.ho.ua/ |
|
|
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
