Нам у спадок залишили різнобарвну, милозвучну та багату мову!
| 01.04.2013, 20:58 | |
| Нам у спадок залишили різнобарвну, милозвучну та багату мову! Останнім часом, мене дуже хвилює вживання нецензурної лексики молоддю та дітьми, особливо дітьми! Дедалі частіше в шкільних коридорах можна почути такі слова, які навіть від дорослого чути огидно, а від невинної дитини, яка навіть не знає їхнього значення, тим більше. Панує думка, що використання нецензурних висловів підвищує рівень авторитету серед однолітків. Культура мовлення - це невід’ємна частина етикету поведінки та спілкування людей у сучасному суспільстві. Як відомо, під час першої розмови з людиною формується певне враження, яке потім дуже складно змінити. З того, які вона вживає мовні засоби, як точно добирає потрібні слова, чи використовує слова-паразити, сленгову лексику або жаргонізми, можна зробити висновок про виховання, соціальне становище, стиль життя співрозмовника. Нерідко у мові дорослих людей зустрічаються слова ненормативної лексики. Розмовник вважає доречним та дотепним вживання брудних слів. Таким чином він намагається гостріше продемонструвати свої почуття та емоції. Хоча серед різнобарв’я мелодійних українських висловів не так складно знайти аналогію, яка не менш яскраво передасть ту саму думку. Чистота мови є своєрідним показником моральних цінностей людини, які в свою чергу впливають на спілкування в родині та виховання дітей. Коли бачиш компанію гострих на язик підлітків з пляшками пива та цигарками, можна одразу зробити висновок про їхні моральні цінності та пріоритети. Аби залишатися в центрі уваги, вони демонструють своє вміння оперувати вже існуючими та вигадувати нові лайкові слова. Спілкуючись між собою, молоді люди вже не можуть говорити чистою українською або російською мовою, вони звикли забруднювати її. Хоча в цьому немає жодної потреби. Намагаючись відповісти собі на запитання, чому саме ненормативна лексика займає таке унікальне положення в нашому мовленні, - мимоволі уявляю собі дев’яності роки минулого сторіччя. Після розпаду Радянського Союзу почалася грандіозна трансформація моральних принципів та ціннісних орієнтирів населення, що безпосередньо і вплинуло на нинішнє становище нашої мови. Тотальна цензура літератури, телепрограм та кінофільмів в СРСР сприяла духовному розвитку людей, що в свою чергу відображалося в культурі спілкування. Комуністична партія являла собою непорушну стіну, яка стримувала будь-які відхилення від цензурних нормативів. Коли ж ця стіна була зруйнована, люди отримали омріяну свободу думки та свободу слова. Цензура на телебаченні допускає вихід в ефір передач із сумнівним змістом, кінофільмів, які несуть у собі агресію та негатив. Приватні видавництва не переймаються змістом літературних творів, які вони друкують. Але все це дрібниці у порівнянні з тим, що можна побачити в Інтернеті. Глобальна мережа взагалі не має ніякого контролю. А доступ до цього ресурсу мають усі охочі, перш за все діти і підлітки, які щодня відвідують соціальні мережі, різноманітні форуми, блоги та інші сайти, які можуть містити шкідливу інформацію для дитячого світосприйняття та інтелектуального розвитку. Молоде покоління випереджає своїх вихователів в освоєнні інноваційної техніки. Батьки не можуть цілодобово контролювати всю інформацію, яку отримує їхнє дитя. Часто буває, що родина виховує в дитині інтелігентну і порядну особистість, проте неконтрольований потік інформації з телебачення та Інтернету, спілкування з однолітками також мають значний вплив на цей процес. І в розмові з порядною на перший погляд людиною іноді можна почути ті самі нецензурні вислови. «Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом», – писав митець-співак Анатолій Мокренко. В останні роки в Україні все частіше згадують цю проблему. Перевиховати людей, які так розмовляють вже майже двадцять років, буде дуже складно, але можливо. Необхідно заохочувати проведення відповідних заходів у школах та вищих навчальних закладах, загострити увагу на цензурі у засобах масової інформації, знайти ефективний спосіб контролювати сторінки Інтернету. Проводити роботу в цьому напрямку треба всім миром, одна школа, одні вчителі з цим не справиться. Головне – правильно обрати політику розвитку культури мови населення на державному рівні! А на завершення хотілося б зауважити, що кожна людина повинна відповідати за свої слова і контролювати свою мову самостійно. Якщо вона поважає себе і своїх близьких, зовсім ні до чого використовувати слова, які не є приємними для сприйняття і можуть когось образити. Попередні покоління залишили нам у спадок таку різнобарвну, милозвучну та багату мову! Вчитель російської мови Т.О. Ананова | |
|
| |
| Переглядів: 999 | Завантажень: 0 | | |