М. Метерлінк «Синій птах». Пошуки щастя - Зарубіжна література - Вчителю-предметнику - Каталог файлів - Лошкарівська ЗОШ І-ІІІ ст.
Четвер, 08.12.2016, 09:50
Вітаю Вас Гість | RSS

Лошкарівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог файлів

Головна » Файли » Вчителю-предметнику » Зарубіжна література

М. Метерлінк «Синій птах». Пошуки щастя
08.03.2012, 14:15
М. Метерлінк «Синій птах». Пошуки щастя

Мета. Розкрити зміст п’єси, розвивати навички проблемно-тематичного аналізу; шукати спільне і відмінне в прочитаних творах; розкрити символіку твору, довести, що істина нескінченна, за неї треба боротися, активізувати пізнавальні можливості виховувати старанність і наполегливість у пошуковій роботі; виховувати уважне ставлення один до одного.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Форма проведення: проект.
Обладнання: портрет М. Метерлінка; тексти феєрії М. Метерлінка «Синій птах» та драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», ілюстрації до п’єс.
Епіграф «Потрібно вірити в можливість щастя, аби бути щасливим». /Лев Толстой/
Зміст уроку
I. Організаційна частина
1. Слово вчителя (актуалізація опорних знань про проект)
Учні! Сьогодні ми працюємо за проектом. А це значить – працюємо за шістьма «П». (Учні піднімають аркуш паперу з написаними визначеннями шести «П», один озвучує).
1. Проблема. У нашому випадку – це пошуки щастя у феєрії М. Метерлінка «Синій птах».
2. Пошук інформації. пошуками інформації займалися всі учні, яких розділено на 3 групи.
3. Планування. для кожної з груп було складено план наукового дослідження.
4. Продукт. це – відповіді, які ви почуєте на уроці.
5. Презентація. це – захист наших наукових досліджень.
6. Портфоліо. Це – папка, в якій зафіксовано проходження проекту і зібрано всі матеріали.
Учитель. Сьогодні, учні, ми з вами припадемо до джерела бельгійської прози, що називається «Синій птах», воно напоїть нас добром і силою, вірою в людину допоможе зрозуміти просту істину – щастя людини в її руках. На минулому уроці ми ознайомилися з життям і творчістю видатного бельгійського письменника Моріса Метерлінка. Ви знаєте, що Метерлінк – це письменник,творчість якого увібрала в себе всі типові риси символізму. Його концепція дійсності цілком містична: за світом явищ, які ми сприймаємо, ховається інший, істинний світ, щось невідоме, незрозуміле, невидиме. В художньо-естетичному плані творчий шлях Метерлінка пролягає від «драми-мовчання» до «театру надій», найвищим проявом якого стає його філософська п’єса-феєрія «Синій птах», написана у 1908 році. У цьому творі втілено нові погляди драматурга на життя взагалі і на творчість зокрема, автор порушує моральні проблеми.
Для подальшої роботи нам потрібно пригадати значення таких слів (фіксується на дошці):
проблема загадка, питання, завдання, що потребує вирішення
мораль узагальнене виявлення властивостей людини, постійних прагнень, її характер,
життєві правила, звички, звичаї
фантастичний уявний
символ знак
феєрія театральна або циркова вистава, побудована на фатальному казковому сюжеті
алегорія троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою
конкретного образу
Отже, «Синій птах»! Це філософська п’єса – казка про сенс життя і всемогутність людини. Вона зачаровує своєю безпосередністю. У ній багато казкових мотивів. Не можна не погодитись із словами критика і перекладача Мінського: «Синій птах» залишиться надовго, можливо, назавжди, кращою феєрією, що глибиною задуму підіймає дітей до розуміння найскладніших істин і яскравістю форми дозволяє дорослим скинути з себе тягар років і подивитися на світ дитячими очима».
Слово надаємо 1 групі, дослідження якої має назву «Тільтіль і Мітіль: пошуки синього птаха».
II. Захист проекту першої групи
Тільтіль і Мітіль: пошуки Синього птаха
План
1. Характеристика Тільтіля і Мітіль.
2. «Синій птах» – п’єса про сенс життя і всемогутність людини.
3. Подорож дітей: Країна Спогадів, Палац Ночі.
4. Розчарування дітей у Чарівному Лісі. Сади Блаженства.
5. Висновки.
1. Характерисика Тільтіля і Мітіль
Герої п’єси подорожують казковими країнами, тому сьогодні ми разом з Тільтілем і Мітіль помандруємо Країною Спогадів, Царством Майбутнього, Палацом Ночі, Лісами і Садами Блаженств – це подорож усього людства країною, ім’я якій ЖИТТЯ. Наше дослідження полягало в тому, щоб за текстом охарактеризувати дітей, Тільтіля та Мітіль. Тільтіль та Мітіль – не просто діти, а уособлення думки письменника про могутність людської природи, про здатність особистості до духовного відродження. Герої нічого не бояться, вони мужньо дивляться в обличчя Долі, підкоряють природні стихії, перемагають смерть. Діти жили в небагатій сім’ї, але були оточені батьківською і материнською любов’ю. Досліджуючи текст, ми прийшли до висновків:
- Тільтіль бережно ставиться до свого птаха: «Я його не віддам, тому що він мій!»;
- діти добре пам’ятають про свою родину: «…три братики і чотири сестрички…»;
- не заздрять багатим: «А чому ж заздрити?» – каже Тільтіль;
- надзвичайно акуратні. Дідусь про Мітіль говорить: «Поглянь на неї!.. яке в неї волоссячко, які оченятка і як від неї приємно пахне!» Бабуся: «Які ж ви гарненькі, чистенькі!..»;
- діти надзвичайно допитливі: вони розпитують про все, що їх цікавить у дідуся з бабусею, у Душі Світла, у Країні Майбутнього;
- Тільтіль дуже відповідальний: він обіцяє Душі Світла повернутися вчасно із Царства Ночі й дотримує слова: «Це надзвичайно важливо, треба йти»;
- діти люблять один одного. Мітіль відчуває підтримку брата, а Тільтіль, в свою чергу, заспокоює її, коли вона боїться і не може далі йти;
- наполегливі, безстрашні: перепони, які зустрічають на шляху їх ніскілечки не лякають і не зупиняють;
- впевнені у собі: «…ви не маєте права відмовляти людині. Я це знаю»;
- ввічливі та уважні до старших: до Ночі звертаються: «добродійко», до Дуба: «вибачте, добродію», до Блаженства: «…глибоко шановний Сите Блаженство»;
- самостійно приймають рішення;
- захоплюються красою; бережно ставляться до природи, навіть батька намагаються виправдати перед Дубом;
- іноді розчаровуються: коли діти впіймали багато птахів, але вони всі повмирали; коли дерева не хочуть їм допомагати;
- безстрашні, сміливо ведуть себе на кладовищі, сміливо заглядають у майбутнє;
- розуміють, у чому сенс життя, а тому відмовляються сісти за стіл Великих Блаженств;
- винесли урок з Країни Спогадів, що потрібно згадувати померлих.
Тільтіль і Мітіль пройшли значні випробування, вони змінилися. Коли діти прокинулися, то на все, що оточувало їх, дивилися зовсім по-іншому. Тільтіль придивився до свого птаха, й сам здивувався. «Та він же синій!..Та це ж моя горлиця! Адже, коли я йшов, вона такою синьою не була! Так це ж і є той Синій птах, котрого ми шукали! Ми за ним ходили в таку далечінь, він, виявляється, тут!..»
Діти дроворуба подолали нелегкі випробування перш ніж знайшли Істину, зрозуміли, що щастя поряд. Автор устами героїв говорить: не лякайтеся шукати, не зупиняйтеся перед Невідомим, ідіть і сміливо відчиняйте браму Таємниць, усі жахи німіють перед людиною, яка невпинна в пошуках Істини.
2. «Синій птах» – п’єса про сенс життя і всемогутність людини.
Аналізуючи текст, ми прийшли до висновку, що лірична та мудра розповідь про пригоди брата й сестри, що вирушили на пошуки Синього птаха, символу щастя, наповнена вірою в доброчесність і мужність людини, в її перемогу над непізнаними силами і загадками природи, над тяжкими випробуваннями: голодом, зубожінням, війною. Символістська поетика у цій п’єсі стверджує перемогу добра та істини, вічне прагнення пізнати ідеал, розумну владу людини над природою. Герой п’єси «Синій птах» Тільтіль мріє про те, що святочний дід подарує його родині хоч що-небудь. Але, на жаль, всі дарунки потрапляють у будинок, що розташований поблизу їх оселі, – в будинок багатих. Усі симпатії Метерлінка на боці бідних. Саме із хатини дроворуба Фея розпочне похід за Синім птахом. Мешканцям бідних осель доручає Метерлінк пошуки Істини. Пошуки романтичного Синього птаха протиставлені колишній концепції символістської драми Метерлінка, у якій був застиглий, мертвий світ, де все було заздалегідь задане, споконвіку обумовлене. У казці ж «Синій птах» – усе в русі, пошуках, усе залежить від ініціативи, сміливості шукачів Істини. І сам процес пошуків вдосконалює людей, відкриває перед ними нові обрії. Фіналом походу Метерлінк обрав ту ж таки хатину дроворуба. Тепер вона стала «набагато красивішою», адже герої казки повернулися додому іншими людьми. Отже, це не просто повернення на лінію старту, – в серцях героїв не згасає пристрасть пошуків. Обіцянкою знайти і спіймати птаха закінчується цей незвичайний твір.
Казковий Синій птах раптом навдивовижу стає схожим на горлицю, що належала Тільтілю. Виявляється, щастя завжди поруч, а його не помічають. Найвища духовна цінність, стверджує Метерлінк, – це бажання відшукати ідеал, це пошуки Синього птаха.
Разом із малюками мандрують Пес, Кішка, Хліб, Цукор, Молоко, Вогонь, Вода, Душа Світла, Тварини, Предмети, Стихії, що завжди оточують людину. Перед нами розкриваються їхні характери, звички, душі.
3. Подорож дітей: Країна Спогадів, Палац Ночі.
Передріздвяний січневий вечір. За вікном гуляє по небу місяць, оглядаючи володіння Землі, зазирає у хатини селян, особливо в ті, де є діти. Ось і хатина дроворуба. Проста, селянська, але не вбога. Камін, де ще тліють головешки. Кухонне начиння, шафа, діжа, годинник з вагою, прядка. На столі світиться лампа. На долівці, клубочками сплять Собака і Кішка. Між ними стоїть біло-синя голова Цукру. На столі кругла клітка з горлицею. Тільтіль і Мітіль сплять. Мати поправляє постіль, тихенько виходить з кімнати, загасивши перед цим лампу. Раптом лампа сама засвічується, діти прокидаються. Тільтіль і Мітіль ведуть між собою бесіду. Тільтіль розповідає, що приходила Фея і питала про Синього птаха.
Діти вирушають у подорож за Синім птахом. Пошуки Синього птаха починаються у Країні Спогадів, де діти зустрічаються з померлим дідусем та бабусею, зі своїми братиками та сестричками. Приходимо до висновку: тут Тільтіль і Мітіль усвідомлюють важливість духовної пам’яті, адже без неї людина не може вважати себе людиною. Наступна зупинка у Палаці Ночі. Але швидше за дітей туди прийде Кішка. Вона намовить Ніч не віддавати Синього птаха, «який може жити при світлі дня». Кішка пропонує налякати Тільтіля, Мітіль і всіх, хто з ними. Світла не буде поряд, бо йому заборонено переступати поріг Палацу Ночі. Вогонь теж не зміг прийти, бо він родич Світла. З дітьми тільки Хліб, Цукор і Пес. Тільтіль просить Ніч віддати йому ключі від дверей, де сховані таємниці. Ніч не хоче давати ключів, але Тільтіль нагадує що вона не має права відмовляти Людині. Ніч змушена погодитися. Тільтіль отримує ключі й по черзі одчиняє двері.
У Палаці Ночі діти прилучаються до таємниць буття, які сховані за бронзовими дверима. В кожній із печер знаходяться біди, хвороби, жахи, катастрофи, нещастя, всілякі таємниці, а також Зірки, Аромати, Вогники, які супроводжують людину все її життя. Цариця Ніч зазначає, що люди давно вже нічого не бояться, тому мешканці її королівства «хворі». Але людству загрожують Війни: «Ніколи вони не були такими жахливими, як тепер». На нашу думку, цими словами автор застерігає людство від насильства і жорстокості. Але саме тут Тільтіль і Мітіль побачили синіх птахів, яких було дуже багато, вони кинулися їх ловити, але, коли діти вийшли з Палацу Ночі з птахами в руках, пернаті померли: не витримали денного світла. Ніщо не зупиняє дітей. Вони сміливі, наполегливі, а тому рухаються далі вперед. Ми думаємо, вони твердо переконані, що Синій Птах допоможе дочці Феї, а тому продовжують свою подорож. Нам теж, вважаємо, буде цікаво дізнатися, що чекає Мітіль та її брата в чарівному Лісі.
4. Розчарування дітей у Чарівному Лісі. Сади Блаженства
У чарівному Лісі, де герої продовжують пошуки, оживає все: дерева, трави, тварини. Але тут на дітей чекала смертельна небезпека. Та Пес допоміг відбити наступ Дерев і Тварин, а Душа світла врятувала шукачів.
Ми прийшли до такої думки, що природа хоче покарати людину, і мотивує тим, що Людина завжди шкодила їй. Про це свідчить діалог дерев:Дух Дуба. Ми повинні вирішити, кому випаде честь нанесення першого удару, хто відверне від наших верхівок найбільшу небезпеку, якій нас піддавали відтоді, як народилася Людина? Дух Сосни. Така честь належить тобі, нашому цареві і патріархові…
Мешканці Лісу підтримують таке рішення, але ніхто, майже ніхто, не хоче виконувати його: страх перед Людиною.Дуб проголошує: Ви боїтеся Людини!.. Навіть безпомічні, беззахисні діти навіюють отой незрозумілий страх, який і робить вас усіх рабами Людини!.. Подібна нагода нам більше не випаде, і ось я, старий, немічний, що весь тремчу, сліпий, один піду на споконвічного ворога! Де він?
Скориставшись алмазом, діти зуміли подолати й цю перешкоду. Думаємо, Тільтілю важко було зрозуміти, що природа так вороже була налаштована проти них. Знаходимо в тексті:
Тільтіль. Вони всі повтікали? Що це з ними було?.. Напевне, збісилися?
Душа Світла. …вони завжди такі, тільки звичайно цього не видно..
Тільтіль. …я не уявляв собі, що вони такі люті!
Досліджуючи текст, ми прийшли до висновку: шлях до істини, до щастя дуже важкий, небезпечний, із ризиком для життя. Долаючи його, Людина пізнає і доброту, і ненависть, і любов, і зраду, і ніжність, і підлість. Смертельна загроза чекала дітей у лісі. На жаль, вони не розуміли, чому Душі Дерев і Тварин вступили в змову проти них. Тільтіль і Мітіль наївно довіряли зрадниці Кішці, Тільтіль жене від себе Пса і не чує його перестороги. Денне світло рятує Людину, поряд із нею відданий охоронець – Пес. Вона не одна в цьому світі, бо має вірних друзів.
Шукати Синього птаха діти наважуються і на кладовищі, але й там його немає. Продовжується мандрівка дітей у Садах Блаженств, де вони дізнаються, що люди переслідують різну мету в житті.
Психологічною кульмінацією твору є зустріч з Радістю Материнської Любові. Тільтіль зрозумів, що велике щастя, коли поряд є люблячі люди, коли ти любиш і відчуваєш підтримку спорідненої душі.
Тільтіль. Ти схожа на маму, тільки набагато вродливіша за неї…
Материнська Любов. Це природно. Адже я не старію. Кожний новий день додає мені сили, юності, щастя… Кожна твоя посмішка молодить мене на рік. Вдома цього не помітно, а тут видно все: це і є істина.
Усі матері багаті, якщо вони люблять своїх дітей. Немає ні бідних матерів, ні некрасивих, ні старих… Їх любов є найчудовішою з усіх радостей, досить їм поцілувати дитину або дитині поцілувати їх – і всі сльози, що навертаються їм на очі, перетворюються на зорі… Материнська любов завжди поруч, то ж діти сміливо можуть йти до своєї мети.
У Царстві Майбутнього Тільтіль і Мітіль зустрічаються з дітьми, які тільки мають народитися. Аналізуючи текст, перед нами постало питання: «Які таємниці відкриваються дітям у Царстві Майбутнього?» І приходимо до висновку: всьому свій час. І цей – час невблаганний, його не впросиш і не підкупиш.
5. Висновки
Подорож закінчується. Діти повертаються додому (або прокидаються), чудові перетворення закінчуються. А як же Синій птах? Тільтіль гірко підсумовує: «У мене немає Синього птаха. Птах із Країни Спогадів почорнів, птах із Царства Майбутнього став червоним, птахи з Палацу Ночі померли, а в лісі я не зумів спіймати птаха. Хто ж винен, що вони то змінюють забарвлення, то гинуть, то відлітають? На що Душа світла відповідає: «Ми зробили все, що від нас залежало... Синій птах, очевидно, або не існує зовсім, або змінює забарвлення, як тільки потрапляє у клітку». Діти прощаються з Тваринами та Стихіями, які їх супроводжували. Коли вони прокидаються, все чудово змінюється, стає радіснішим, веселішим. Діти самі змінюються так, що мати їх ледве впізнає.
І нарешті – щасливий фінал. На прохання сусідки Тільтіль дарує її хворій онучці свого птаха – синю горлицю. Онучка одужує. А коли Тільтіль хоче показати, як пташка дзьобає, вона виривається у дівчинки з рук і відлітає. Тільтіль обіцяє дівчинці її спіймати і, звертаючись до глядачів, каже: «Ми вас дуже просимо: якщо хтось з вас знайде, то хай принесе – вона потрібна нам для того, щоб стати щасливими у майбутньому».
Приходимо до висновку: діти змінилися! Змінилося їхнє ставлення до світу, до всього, що їх оточує, до близьких і знайомих їм людей. Дивовижний сон Тільтіля і Мітіль про подорож за Синім птахом змінює душі головних персонажів і сприйняття ними дійсності. Вони прокидаються набагато мудрішими, щасливішими, бо зрозуміли найголовніше: за Синім птахом не треба далеко ходити – він тут, удома, в рідному будинку, де живуть батьки і панують любов, мир і злагода.
Лірична та мудра розповідь про пригоди брата й сестри, що вирушили на пошуки Синього птаха, символу щастя, наповнена вірою в доброчесність і мужність людини, в її перемогу над непізнаними силами і загадками природи, над тяжкими випробуванням – голодом, зубожінням, війною. Наші дослідження показали, щоб досягти певної мети, необхідно виховувати такі риси характеру: мужність, наполегливість, щирість, порядність, чесність, добродушність, сміливість, відповідальність (одночасно інший учень на дошку прикріплює ці слова на блакитних аркушах паперу).
Учні І групи. Дякуємо. Ми закінчили презентацію нашої дослідницької групи. Якщо у вас виникли запитання, то ми дамо відповіді (групі, яка захищала наукову роботу, інші можуть задати питання).
Учитель. отже, головними героями «Синього птаха» є діти. Образ дитини в літературі має глибокі традиції і символізує початок, чисту, безгріховну людську душу, яка щиро відчуває добро і прагне його. Вона бачить у буденному таємниче. Є в цьому образі ще один зміст: усі люди – Діти Бога. Недарма дитячі спогади живуть у нашій пам’яті до сивого волосся. Тепер доречно буде виступити із своїм дослідженням другій групі.
III. Захист наукової роботи другої групи «Символічна картина світу. Реальні й міфологічно-казкові образи»
План
1. Суть символічної картини світу в п’єсі «Синій птах».
2. Символічність сюжету та образів.
3. Символічність Синього птаха й Душі Світла.
4. Реальні й міфологічно-казкові образи п’єси «Синій птах».
5. Висновки.
1. Суть символічної картини світу в п’єсі «Синій птах»
Творча людина передає своє бачення світу по-різному: через детальний опис факту, що чимось вразив, за допомогою символічних образів розповідає про глибинну сутність людського існування, відволікаючись від буденних обставин, що нав’язують власні «правила гри», звертається до безпосередніх узагальнень. Наприклад, «щастя». Кожен розуміє його по-різному: хтось вважає щастям спокійне родинне життя, хтось – творчий пошук, відкриття нового, хтось не уявляє щастя без грошей. Зрозуміло, що й шлях до кожного такого щастя буде різним. Але ж буде й дещо спільне – власне пошук щастя, як такий. То чому б не розглянути відсторонені від конкретних умов і конкретного розуміння щастя головні, найбільш загальні й абстрактні моменти цього важливого для людини питання?
На нашу думку, саме ця проблема розкривається у п’єсі бельгійського письменника-символіста Моріса Метерлінка. Щастя в його творі – це Синій птах. Можна ще раз підкреслити, що йдеться не про якесь чітко окреслене розуміння щастя певної людини, а саме про образ щастя взагалі. За цим принципом узагальнення будуються й інші символічні образи, поєднані в дії вони перетворюються на символи певних думок та ідей, а якщо узяти п’єсу в цілому – створюють символічну картину світу, що відповідає світогляду автора. Таємничий зміст, на думку Метерлінка, може бути прихований не лише в словах і діях, а навіть у мовчанні. Досліджуючи це питання, ми прийшли до висновку: твір Метерлінка водночас і дуже простий для сприйняття, форма казки дозволяє дивитися п’єсу навіть маленькій дитині, але й складний: поєднання алегоричних символів змушують і дорослого поламати голову над вічними духовними проблемами, «закодованими» в образному ладунку п’єси.
2. Символічність сюжету та образів
Ми вважаємо, символічним є і сам сюжет пошуків Синього птаха. Мало не в кожному епізоді драми знаходимо символічний зміст, тобто можемо «побачити», зрозуміти невидимі речі, їхню сутність, бути «ясновидцем». Про «яснобачення», про «здатність проникати під поверхню явищ» писав ще Артюр Рембо. М. Метерлінк також розуміє, що без зміни способу бачення жодна перебудова свідомості неможлива. Будь-яке пізнання, за Метерлінком, пов’язане зі зміною погляду. Він повинен стати пророчим, сприймати не зовнішність, а приховану сутність кожної речі, вміти відгадувати її справжній зміст. І тоді звичайне оточення виявиться казковим – настане Царство Істини. Фея Берилюна нагадує дітям, що «треба бути сміливим і бачити те, що на поверхні», «люди повинні бачити душу речей».
Досліджуючи текст, ми відповіли на питання, чому дія в п’єсі відбувається у ніч напередодні Різдва? У чому символічність вибору саме такого часу для змалювання подій у творі?
♦ Казкові перетворення, казкові пригоди… Метерлінк «вибирає» саме такий час, щоб показати «диво духовного народження людського в людині, відкриття вічної Таємниці Буття».
У ході роботи постало перед нами питання, з якою метою автор використовує прийом олюднення.
♦ Цей прийом, очевидно, символізує ідею Метерлінка про те, що світ живий. Він рухається, розвивається, і людству треба докласти чимало зусиль, щоб зрозуміти його і навчитися жити в гармонії з ним. надзвичайна роль абстрактних образів. Це – Жахи, Блаженства, Радощі. Вони уособлюють приховані сторони людської душі, як темні, так і світлі. Духовна боротьба, в центрі якої знаходиться людина, триває не лише у світі, але й у людському серці. Автору не байдужі наслідки цієї боротьби, від перемоги людяності залежить сучасне і майбутнє. Не випадковим є навіть те, що головні герої п’єси – діти. Образ дитини символізує безгріховну чисту душу, таємничі сутності світу можуть осягнути лише саме такі люди: чисті, неупереджені, наївні, з широко розплющеними очима, що тягнуться до добра та здатні на співчуття.
3. Символічність Синього птаха й Душі Світла
У чому символічність образу Синього птаха? Про це говорить Дух Дуба.
Дух Дуба. Знаю, знаю: ти шукаєш Синього птаха, тобто ти хочеш розгадати найвеличнішу Таємницю Буття, Таємницю Щастя...
Наші дослідження показали: Синій птах символізує щастя і непізнані таємниці життя, до яких завжди прагне людство. Але було б надто банально і просто тлумачити символ Синього птаха лише як скромне щастя родинного вогнища. І автор не вдовольняється такою символікою. Подарована горлиця принесла радість дівчинці тільки на мить, бо виривається з рук і відлітає. Щастя не можна затримати, привласнити, приручити. Воно завжди попереду, завжди у мріях і сподіваннях, за ним треба йти все життя. Таким видається головний символ драматичної казки Метерлінка. Синій птах, як і Синя квітка романтиків, не дається в руки, він тільки вабить нас усе життя, визначає наші сподівання і діяння.
Що ж криється за казковою подорожжю дітей? Який філософський, символічний зміст вкладає Метерлінк у цю подорож? Метерлінка цікавить блукання людської душі у всесвіті, її зіткнення з добром і злом, пошуки Істини й Гармонії. Долати перешкоди допомагає дітям Душа Світла. Невипадково Світло – один з найулюбленіших образів символістів. Саме Душа Світла допомагає дітям збагнути справжні цінності життя, хоча й не дозволяє передчасно відкинути покривало, що приховує незнані істини. Ми думаємо, для справжнього розуміння чогось – надто прості шляхи не існують. Світло допомагає відкрити очі на все, що оточує людей.
4. Реальні й міфологічно-казкові образи п’єси «Синій птах»
Наші дослідження показують, що всі образи п’єси «Синій птах» можна поділити на образи з реального світу і міфологічно-казкові. Кожен герой твору має свій особливий символічний зміст.
Тільтіль і Мітіль є реальними, – не просто діти, а уособлення думки письменника про могутність людської природи, про здатність особистості до духовного відродження. Герої нічого не бояться, вони мужньо дивляться в обличчя Долі, підкоряють природні стихії, перемагають смерть. Символічно, що сусідка Берленго перетворюється уві сні на фею Берилюну, а образ Великої Материнської Любові нагадує Тільтілю його матір.
Пес, який є вірним супутником дітей – символ благородності, відважності, а Кішка – улесливості та підступності, якої ніяк не може розкусити Мітіль. Ці герої найчастіше супроводжують у казках людей. Вони одночасно є і казковими, і реальними.
У подорожі Тільтіля та Мітіль супроводжують душі Хліба, Води, Молока, Цукру, Вогню, Кішки та Собаки. Вони не завжди постають помічниками: Вода і Вогонь (дві одвічні протилежності) ведуть суперечки. Вогонь – палкий, рухливий, легко спалахує гнівом, а Хліб – добродушний товстун.
Інші персонажі з’являються тільки в окремих картинах, несуть найчастіше символічне й філософське навантаження, наприклад, Сон, Смерть, Духи Дерев, Тварини, різні Блаженства, Час тощо. Вони втілюють різні аспекти, різні часові площини, різні цінності людського життя, людську пам’ять і уявлення про майбутнє. Метерлінк розкриває характери, почуття Тварин, Предметів, Рослин; використовує прийом олюднення.
5. Висновки
Нічого «містичного» немає в персонажах твору – цілком реальними є постаті дітей Тільтіля і Мітіль, їх батьків, бабусі й дідуся, собаки і кішки. І в той же час, вони – казкові герої. Це підкреслює драматург у поясненні їх костюмів. Ніякої містики не несуть і «абстрактні» персонажі (Душа Світла, Час, Ніч, Великі Радості, Домашні Блаженства), а тим більше персонажі відверто казкові – тварини й матеріальні предмети домашнього побуту (Хліб, Цукор, Вогонь, Вода). Створивши свій художній простір і час, автор допоміг нам побувати разом з героями в минулому, майбутньому, Теперішньому часі. Модель світу, притаманна казкам, виправдовує наявність чотирьох стихій (Води, Вогню, Землі і Повітря), необхідних для повного розуміння філософського змісту. А врахувавши мотив дороги, розуміємо, що всі ми в цьому житті мандрівники у Вічності між Минулим і Майбутнім.
Метерлінк не випадково вибрав ніч на передодні Різдва, оскільки головне було для нього – показати диво народження людського в людині, диво відкриття вічної Таємниці Буття. Дивовижне у феєрії «Синій птах» поєднує Мрію та Реальність. Але воно також сприяє проникненню у явища, які здаються такими, що лежать на поверхні реальності. Тому «Синій птах» – не тільки казкова п’єса, а й філософська. Це твір про пошуки щастя і сенс пізнання. Тема щастя є однією з основних тем п’єси Метерлінка, а завдяки його творчості, Птах для багатьох поколінь людей став символом саме щастя. Ще за десять років до створення «Синього птаха» Метерлінк писав в есе «Мудрість і доля»: «Сьогодні відсутність щастя складає одну з хвороб людства...» Метерлінк був певен того, що щастя – необхідна умова для існування людства: «...людство створено для того, щоб бути щасливим, подібно до того, як окрема людина створена для того, щоб бути здоровою». Але щастя не дається просто так: «Бути щасливим – значить подолати неспокійне чекання щастя». Тому герої «Синього птаха» не чекають щастя, вони активно шукають його. І шість дій феєрії дають відповідь на запитання, що таке щастя і як його знайти. Це мета нашого дослідження, до якої ми прийшли.
Учні ІІ групи. Дякуємо. Ми закінчили презентацію нашої дослідницької групи. Якщо у вас виникли запитання, то ми дамо відповіді (групі, яка захищала проект, інші можуть задати питання).
Учитель. Досліджуючи «Синього птаха» Метерлінка, ми розглянули сюжет твору, композицію, філософський зміст, художні образи, символіку. Напевно, нам вдалося зрозуміти, що Тільтіль і Мітіль – символ людства, що робить перші кроки в осяганні сенсу й гармонії буття, котре шукає щастя. У чому ж воно, це щастя? Перш за все в пізнанні таємниць природи. Але істина безкінечна, не можливо нею заволодіти раз і назавжди.
Суть казкових образів не тільки в їх належності до іншого світу, а й у тому, що вони є певними символами авторської концепції. Якщо у Моріса Метерлінка люди пізнають інший світ, то Леся Українка, відома українська письменниця, йде від супротивного. Її героїня з іншого світу намагається зрозуміти людське життя. Тому наступне дослідження, яке проводила третя група полягало в тому, щоб виявити спорідненість письменників, які скористалися жанром феєрії; обидва драматурги здійснили найважливіші вимоги символістського театру: їхні твори сповнені чарів. Поряд зі звичним реальним світом існує невідомий, сповнений таємниць. Компаративізм – порівняльний метод, що допомагає виявляти спорідненість тематичних, сюжетних, мовних та інших явищ (додати на дошку).
Спробуймо помандрувати ним і віднайти основні мотиви, що звучать у «Синьому птасі» Метерлінка та «Лісовій пісні» Лесі Українки.
IV. Захист наукової роботи «Компаративний аналіз феєрій «Синій птах» М. Метерлінка та «Лісова пісня» Лесі Українки»
План
1. Спорідненість М. Метерлінка та Лесі Українки.
2. Роль ремарок у «Лісовій пісні» та «Синьому птасі».
3. Тлумачення епізодів, де розкривається мотив щастя.
4. Використання фразеологізмів та казкових елементів у драмах-феєріях «Синій птах» та « Лісова пісня».
5. Висновки.
1. Спорідненість М. Метерлінка та Лесі Українки
Досліджуючи тексти, ми дійшли висновку: п’єси Метерлінка були створені на хвилі особливого інтересу до нового напрямку європейського мистецтва – символізму. Як ми знаємо з попередніх уроків, його зміст визначає філософія двох світів, яка сформувалась у християнському Середньовіччі та була властива багатьом романтикам. Згідно з цією філософією світ видимий, матеріальний – не єдиний. Вищий за земний – світ духовний, небесний, ідеальний. Основоположники нового напрямку були переконані, що з допомогою символу, художнього знаку алегоричного образу можна відтворити приховану, незбагненну сутність речей. Драматургія Метерлінка привертала увагу своєю незвичністю і поетичністю.
Леся Українка була добре обізнаною з літературою, філософією, музикою, публіцистикою свого часу. Вона захоплювалася Метерлінком. Більше того – вона не просто знала, а й сама творила, передаючи відчуття часу, епохи. Мабуть, дар проникнення в культури та душі інших народів дає змогу знаходити сьогодні багато спільних рис у творчості Лесі Українки та митців початку XX ст.
Як вам відомо, про творчість М. Метерлінка відгукувалися І. Франко, О. Кобилянська, І. Нечуй-Левицький, В. Стефаник, М. Коцюбинський, М. Вороний, О. Білецький, М. Рильський та багато інших українців.
Відомо, що Леся Українка дуже вимогливо ставилася до перекладацької діяльності. Очевидно, ознайомлення з творчістю Метерлінка допомагало їй розібратися у своїх світовідчуттях, знайти для них форму. Саме психологічний критерій дає підстави віднести обох письменників до інтуїтивного психологічного типу, а отже, й до символізму.
Жанр феєрії відкриває перед автором чимало перспектив для вираження особливого духовного світу або втілення в життя власної концепції, власного кредо, яке спирається на національні міфічні образи. Ми дійшли висновку: суть казкових образів не тільки в їх належності до іншого світу, а й у тому, що вони є певними символами, виразниками авторської концепції. Якщо у Моріса Метерлінка люди пізнають інший світ, то Леся Українка йде від супротивного, її героїня з іншного світу намагається зрозуміти людське життя.
2. Роль ремарок
Як у Метерлінка, так і в Лесі Українки описи в ремарках побудовані так, що одночасно створюють образ звуку, кольору, руху предметів, явищ.
«Синій птах»: «Виблискує роса, розпускаються квіти, а у гіллі шелестить вітер, гудуть бджоли, прокидаються пташки і наповнюють простір першими піднесеними гімнами сонцю і життю».
«Лісова пісня»: «На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яркіше дика рожа, біліє цвіт калини, глід соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти»".
Як бачимо, описи могли б доповнити або замінити один одного.
Знаходимо описи – у Метерлінка в «Палаці Ночі», картина 5, у «Лісовій пісні» дія І, – де змальовано схожі образи-символи.
«Синій птах»: «Стовбури найстаріших і найвеличніших дерев розкриваються і випускають душі, що були в них сховані... Одні виходять зі своїх стовбурів повільно, розминаючись, потягуючись, ніби після тривалого сну...»
«Лісова пісня»: «З-за стовбура старої розщепленої верби, півусохлої, виходить Мавка, в яснозеленій одежі, з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє руки і проводить долонею по очах.
М а в к а. Ох, як я довго спала!»
Ми впевнені, така близькість можлива тільки при схожому типові творення художніх образів-символів.
Знаходимо в тексті ремарки-описи двох героїв: Вогню у Метерлінка і Перелесника у Лесі Українки – та виділяємо у них спільні риси: колір, блиск.
Вогонь: «…червоне трико, багряний, на золотій підкладці, що переливчасто поблискує, плащ. Шляпа із султаном з барвистих вогненних язиків...»
Перелесник: «гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима».
Ми простежили роль кольору для створення картини-враження у ремарках Метерлінка:
Двері з темної бронзи, тьмяно поблискує мармур і чорне дерево, і лише це розсіяне світло освітлює залу; довгий чорний одяг Ночі, чорні зеленкуваті покривала Духу Темряви і Жахів. Блакитний Палац, сапфірні колони, бірюзове склепіння, все яскраво-голубого, казково-голубого, чарівно-голубого кольору.
Подаючи три характеристики, автор насамперед апелює до уяви читача, а не до художника, який, готуючи декорації, змушений робити їх просто голубими. Білий мармур, опалові двері, блакитний одяг, квіти і плоди надприродної яскравості, голубого кольору, як і все повітря Палацу.
Така гама кольорів навіть не потребує уточнення місця дії – палац Ночі і Царство Майбутнього легко вгадуються і без заголовка.
Ми простежили і навіть порахували, скільки разів Леся Українка використовує білий колір у ремарках. Виявляється, понад 20 разів використовує Леся Українка в ремарках «Лісової пісні» білий колір, але в кожному випадку цей колір має свій відтінок. Порівняймо: «білявий хлопець» – світло-русий, «білява борода» – сивувата, біла жіноча постать – майже прозора, «білий цвіт з дерев» – молочний, щільний. В останній авторській ремарці читаємо: «Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив цю постать і падає, падає без кінця...» Жодного слова «білий», а перед очима саме цей колір, який чомусь бачиться сіруватим. Можливо тому, що немає сонця, а швидше це стан душі, якій холодно, сумно, і суму не було б кінця, якби не існувало попередньої ремарки з зовсім іншим кольором: «Вітер збиває білий цвіт з дерева. Цвіт лине, лине і закриває закохану пару, далі переходить у густу сніговицю». Білий колір тут символізує вищий, нематеріальний світ, що дуже характерно для символістів.
Результат дослідження: велика роль у текстах п’єс відводиться авторським ремаркам. Вони не тільки роз’яснюють інтонації, жести, міміку, рухи тіла, що супроводжують репліки героїв, передають авторське ставлення до персонажів, доповнюють уявлення про характер дійових осіб, перетворюються на ліричні відступи. Ремарки не тільки створюють настрій, а й за допомогою кольорів-символів, докладного опису предметів, явищ, їхніх дій малюють словесну картину-враження у просторі, супроводжують її звуками і рухами. Це «картини бачення іншого світу». Неможливо не помітити подібність ремарок у Метерлінка та Лесі Українки.
3. Тлумачення епізодів, де розкривається мотив щастя
Проаналізувавши текст, ми прийшли до висновку: дітям відкривається щастя бачити і розуміти Велику Материнську Любов, відчувати Блаженство Батьківського Дому та Великі Радощі. На закінчення мандрівки діти почуваються щасливими від того, що допомагають іншим, вони сповнені Любов’ю і Радістю, передчуттям щастя в майбутньому.
У Лесі Українки втіленням доброго, гарного, світлого, омріяного щастя є Мавка. Мавка виборює своє місце серед людей, утверджує красу в житті. Навіть коли її ображають, навіть коли Мавка, переможена на якусь мить, іде в царство Марища, вона прекрасна. Адже і там, виснажена світлим коханням, дівчина не кориться лихові. Мавка живе для людей, і в цьому її краса. Вона пробачає Лукашеві зраду «цвіту» її душі, втрачене щастя, і юнак відходить у вічність зі щасливою усмішкою на обличчі. Образ міфічної Мавки – символ ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, пізнає світ через своє «я», живе любов’ю до людини і здатна на самопожертву в ім’я людини, вона має «в серці те, що не вмирає».
Ми досліджували, мотив світла у творах. Душа Світла допомагає дітям у пошуках Синього птаха. Завдяки їй вони бачать Країну Спогадів. У Палаці Ночі вона освітлює залу. У світлі казкового саду кружляють сині птахи. Місячне Світло пробивається і в Лісі, де під покровою темряви на дітей чатує смертельна небезпека. Душа Світла і на Кладовищі, що перетворюється на чарівний Сад, коли сходить зоря. Огрядні Блаженства під променями ніжно-рожевого Світла постають у справжньому потворному вигляді. Яскраво-блакитне, казково-блакитне, чарівно-блакитне Світло вражає у Царстві Майбутнього. І нарешті – сліпуче яскраве денне світло в хатині Дроворуба після пробудження дітей.
Аналізуючи «Лісову пісню» ми прослідкували, мотив світла в останньому монолозі Мавки? «О, не журися за тіло! Ясним вогнем засвітилось воно, чистим, палючим, як добре вино, вільними іскрами вгору злетіло...»Текст свідчить, що монолог Мавки і ремарка сповнені світлої туги. В них звучить акорд на честь доброго, справедливого переможця, яким у «Лісовій пісні» є людина, мудра, добра, творча, гармонійна, яка в леті за своїм щастям постійно протистоїть злу, радіє і страждає, падає і піднімається, гине і воскресає, але прямує тільки до краси, до щасливої долі.
У феєрії Метерлінка вірний Пес виголошує: «Людина – це все! Потрібно її слухати і виконувати всі її бажання. У цьому вся Істина... Я визнаю тільки її!.. Слава Людині! Жити і загинути заради Людини! Людина – це божество! Я люблю Людину, ось і все!» Текст доводить: у цих словах – гімн Людині. І все ж вона не всесильна. На шляху пізнання на неї чекають перешкоди, навіть смертельна небезпека. Синій птах у руках Людини – символ пізнання, опанування всього, що є на землі. Виникає мотив боротьби, протистояння. Це означає, що немає легкого шляху до істини, до щастя. Щастя – потреба віддавати себе людям. І потрібно бути мужнім, чесним, сильним, цілеспрямованим. Тільки це допоможе подолати всі перешкоди і досягти своєї мети.
4. Використання фразеологізмів та казкових елементів у драмах-феєріях «Синій птах» та «Лісова пісня»
Багато років драма-феєрія «Лісова пісня» чарує читачів і глядачів. Персонажі її поділяються на дві групи: люди (Лукаш, Килина, дядько Лев, Лукашева мати) і міфічні істоти (Мавка, Водяник, Лісовик, Перелесник). Це ж ми спостерігаємо й у «Синьому птасі» Метерлінка: Тільтіль, Мітіль, їхні батьки, сусідка та її внучка – люди; Хліб, Вода, Вогонь, Молоко, Цукор – істоти казкові й знакові. Це говорить про те, що автори знаються на усній народній творчості.
Вражає також те, що в обох творах є багато фразеологізмів.
Ось фразеологізми, які ми зуміли відслідкувати, читаючи «Синього птаха» Моріса Метерлінка:
- заробиш ти в мене на горіхи (мало – Пес каже Кішці);
- вискочив, як Пилип з конопель (несподівано – Корова-Волу);
- повішати на найвищому суку (покарати – Дух Дуба про Людей);
- попахує смаленим (біда, небезпека – Кішка);
- ніжніша за тіло дитини (гладка – Дух Тополі про себе);
- зморщуються, ніби проколоті мозолі (сердитися, хмуритися);
- не він перший, не він останній…(ще такі будуть – Блаженство про Тільтіля);
- тремтять немов осикові листки (злякалися – Час до дітей, які не народилися);
- власної руки не впізнає (забув – Душа Світла).
Звичайно, у творі Лесі Українки теж багато фразеологізмів:
- сонце воду п’є (висушує);
- на бороду заклявся (дав слово – Лісовик);
- налетить, закрутить та й покине (зрадить, забуде – Мавка про людей);
- …що вліті співало, те взимі заснуло (забути – Мавка);
- щоб ти зслиз (зникнути);
- душу витрясти (розпитувати);
- де стане, там і кане (пропаде – Русалка);
- сухо в роті (хочеться пити – Куць);
- жне, як вогнем палить (швидко);
- десь повітря носить (не відомо де – Килина про Лукаша);
- якщо було, то вже в стовпець пішло (забути – Килина);
- з світа зійшов (вмер);
- повиносили всі злидні (старі речі).
Крім того, є ще багато казкових елементів.
У Метерлінка оживають абстрактні поняття:
- Блаженство: «І ти ще питаєш, чи у твоєму домі мешкають Блаженства!»;
- Радість розуміти: «Ми тут дуже щасливі, але ми не бачимо долі своїх тіней»;
- Старенька сусідка перетворюється на фею, яка дає дітям зелену шапочку з чарівним каменем;
- Оживають різні предмети: Хліб, Молоко, Цукор та інші.
Дослідження показали, що у Лесі Українки оживає Доля, Злидні:
- Душа Долі: «…я блукаю, наче морок по гаю…»;
- Злидні: «Коли б там швидше двері відчинили, – ми голодні!»;
- Лукаш перетворюється на вовкулаку, а потім знову на людину;
- Мавка перетворюється на суху березу.
В обох творах природа карає Людину за її ставлення до неї. Ми переконалися в тому, що обидві феєрії глибоко філософські, піднімають проблеми взаємодії добра і зла, прекрасного і потворного.
5. Висновки
Кожен митець мріє про справжнього шанувальника: того єдиного глядача, слухача, який побачив, відчув найтонший порив душі митця. Леся Українка і Моріс Метерлінк презентують у шкільних програмах драму початку ХХ століття. Прізвища цих письменників знають усі, але повністю осягнути їхній художній доробок ще не вдалося, бо завжди знаходимо щось нове в їхніх творах. Виявляється, що Леся Українка була добре обізнаною з творчістю Метерлінка, а тому не дивно, що в творах багато спільного. Обидва автори вибрали для своїх п’єс жанр драми-феєрії, що дало можливість обом драматургам використати фольклорні образи-символи, перетворення, порівняти два світи, перевести мову символів на загальнолюдську, передати своє бачення та відчуття світу. Неможливо не помітити подібність ремарок у Метерлінка та Лесі Українки. Вони створюють в уяві читачів картину – настрій, враження. Перетворення і самі герої Метерлінка багато в чому подібні до того, що відбувається на сторінках «Лісової пісні». Використання фразеологізмів робить обох драматургів близькими до усної народної творчості.
Порівняльний аналіз творів різних письменників дає нам змогу виявити при багатьох відмінностях індивідуального стилю спорідненість авторів передовсім на духовному рівні. В обох п’єсах звучить Гімн Сонцю та Життю, гімн Людині.
Продуктом нашої роботи є ось така книжечка фразеологізмів, які нам вдалося відслідкувати у Метерлінка та Лесі Українки. Її можна використати на уроках української літератури та зарубіжної літератури.
Учні ІІ групи. Дякуємо. Ми закінчили презентацію нашої дослідницької групи. Якщо у вас виникли запитання, то ми дамо відповіді (групі, яка захищала проект, інші можуть задати питання).
V. Підведення підсумків уроку
1. Створення папки (усі дослідження складають в одну папку – портфоліо – «М. Метерлінк «Синій птах». Пошуки щастя»).
2. Підсумкове слово вчителя
Учитель. Три групи, які захищали свої наукові дослідження, добре впоралися із завданнями, проявили вміння і здібності детально аналізувати прочитане, самостійно вести пошукову роботу, ставити й відповідати на запитання, робити висновки. Але, оскільки наш урок був не тільки проектом, а ми разом із літературними героями шукали Синього птаха, то хочу вам сказати, що ваш Синій птах – у ваших руках, тільки треба вміти його побачити. Щастя наше у вічних пошуках, воно не терпить спокою, лінощів, бо людська душа сповнена любові до ближніх і турботи про них. А це означає, що потрібно дбати про невпинну працю душі, яка дає змогу боротися за своє щастя, сягати високої мети. Цьому вчить нас прекрасний твір Метерлінка «Синій птах».

Вчитель світової літератури Т.О.Ананова
Категорія: Зарубіжна література | Додав: Тетяна
Переглядів: 929 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 4.6/11
Всього коментарів: 1
1  
Хороша розробка уроку. Скачаю себе і проведу відкритий урок.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2016
Конструктор сайтів - uCoz